Друга книга М. Андрусяка з циклу документальних повістей «Брати...» про борців ОУН-УПА

У повісті «Брати грому» розповідається про героїчно-трагічний період української історії — національно-визвольні змагання 40-х — 50-х років XX століття. Дія повісті здебільшого відбувається на Прикарпатті, а також на півночі Росії, у радянських концтаборах

Повість для середнього шкільного віку. Гостросюжетна повість відомого польського письменника про виховання дітей, про взаємини поколінь та про охорону навколишнього середовища. Переклад з польської Ольги Лєнік Малюнки Ростислава Безп'ятова та Георгія Філатова Перекладено за виданням: Jerzy Broszkiewicz. Bracia Koszmareck, magister i ja. Nasza ksiegarnia, Warszawa, 1980

Чи знаєш ти як називається Чарівна країна в якій оселились брати Лев’яче Серце? А як їх звати? А чи відомо тобі ім’я стародавнього чудовиська з яким боролись брати Лев’яче Серце? Про це та багато іншого ти дізнаєшся, якщо прочитаєш книгу

Василь Базів — знаний в Україні та за її межами письменник, політик, дипломат, учений, візіонер. Автор культового роману «Хрест» — першого в історії української літератури твору, виданого в англійському перекладі у США; автор інтелектуального трилера у двох томах «Кінець світу: до і після» (ці твори побачили світ у видавництві «Фоліо»); автор документального фільму «Кримінальна окупація» та роману-реквієму «Армагеддон на Майдані» — про події в Україні у 2014 році. Кримінальний депутат-тушка із біографією «Дві ходки — три созива», бісячись із жиру і прагнучи перенести добробут олігарха із цього світу в той, надумав збудувати собі могилу, яка б не поступалася пірамідам єгипетських фараонів. Із патріотичних поривань усипальниця слуги народу мала би вознестись поруч із похованнями предків на сільському кладовищі у рідному селі, поглинувши при цьому весь іще не заселений цвинтарний простір. Це стало останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння односельців, і рідний брат цвинтарного фараона очолює народне повстання

Ця книга — про братів-віталійців, про Ганзу. Якщо ти хочеш, любий читачу, глибше збагнути життя середньовічних німецьких міст, прочитай її. Події розгортаються наприкінці XIV століття. То були часи найбільшого розквіту північної Німеччини, її міста, об’єднані в єдиний союз Ганзу, торгували з усіма європейськими країнами, ба навіть з далекими Китаєм та Персією. Проте основним тереном діяльності ганзейських купців було Балтійське й Північне моря, їхні побережжя. Десь від середини XIV століття ганзейців почали турбувати пірати. Попервах вони називали себе «братами-віталійцями», а потім «справедливцями». Хто вони — знову ж таки тобі розповість Віллі Бредель, видатний німецький письменник, що був полум’яним антифашистом, щирим другом Радянського Союзу. Віллі Бредель написав «Братів-віталійців» у Москві, де в бібліотеці ім. Леніна знайшов старонімецькі міські хроніки. Тема була близькою Бределеві ще й тому, що він і сам колись достоту морячив. А в його повісті йдеться про людей, що жили на морі, воювали й гинули на ньому. Більшість героїв цієї книжки — особи історичні. Клаус Штертебекер і досі живе у нам’яті німецького народу як мужній борець із кривдою та несправедливістю. Таким його малює старовинний фольклор, таким його зображує і Віллі Бредель у своїй повісті

Нашему современнику снятся сны. Очень странные и реалистичные видения погружают его в иное время. Очень жестокое и непростое время для России. А может, это просто бред воспалённого подсознания? Но во сне он в XVIII веке и живёт вполне реальной жизнью

Недалекое будущее. Несмотря на то, что и раньше в области хентая было немало контента, ко всему прочему добавилась и виртуальная реальность с неплохими возможностями. Только вот главному герою на это наплевать, он все еще занимается написанием текстовых историй и зарабатывает на этом свою копеечку. Так все и было, пока к нему не переехала сестра, решившая зарабатывать тем же самым, не имея при этом опыта в данном вопросе. Кто же ей поможет познать все на практике?

Война – страшное дело, очень страшное, но, как известно, победа куётся в тылу. Тыл, казалось бы, такой надёжный, но тыл для семьи Сашки – это он сам, поэтому оставить надолго своих младших братишек и сестрёнок он просто не мог, являясь надёжной опорой для матери. Но ведь так хочется на передовую, на фронт. Однако и в тылу свой фронт

Костя по прозвищу Беспросветный, отсидев за убийство своего командира-предателя, выходит на свободу без малейшего понимания, как дальше жить. Идти ему, по большому счету, некуда: нет теперь ни жены, ни дома. Да и на приличную работу с такой биографией не устроишься… Но судьба дает ему шанс переиграть свою жизнь. В составе Добровольческого русского отряда Костя отправляется на гражданскую войну, идущую на территории бывшей Югославии. Ему, боевому офицеру, прошедшему пекло Афгана, убивать не привыкать. Теперь это — его ремесло

Дон и Садык, бойцы спецназа, когда-то вместе служили в Афганистане. После дембеля их пути-дороги разошлись. Дон стал авторитетным бандитом в Донецке, а Садык осел в Ростовской области, купил развалившийся совхоз и занялся сыроварением. И тут неожиданно к Садыку с просьбой о встрече обращается Дон – он влип в какую-то нехорошую историю, и его обвиняют в убийстве. Садык достал припрятанное оружие и пересек границу с Украиной. Но не в том месте, где друзья условились. Что-то в этой истории Садыку не понравилось. И интуиция его не подвела…

«Грустное и солнечное» творчество американского писателя Уильяма Сарояна хорошо известно читателям по его знаменитым романам «Человеческая комедия», «Приключения Весли Джексона» и пьесам «В горах мое сердце…» и «Путь вашей жизни». Однако в полной мере самобытный, искрящийся талант писателя раскрылся в его коронном жанре – жанре рассказа. Свой путь в литературе Сароян начал именно как рассказчик и всегда отдавал этому жанру явное предпочтение: «Жизнь неисчерпаема, а для писателя самой неисчерпаемой формой является рассказ». В настоящее издание вошли более сорока ранее не публиковавшихся на русском языке рассказов из сборников «Отважный юноша на летящей трапеции» (1934), «Вдох и выдох» (1936), «48 рассказов Сарояна» (1942), «Весь свят и сами небеса» (1956) и других. И во всех них Сароян пытался воплотить заявленную им самим еще в молодости программу – «понять и показать человека как брата», говорить с людьми и о людях на «всеобщем языке – языке человеческого сердца, который вечен и одинаков для всех на свете», «снабдить пустившееся в странствие человечество хорошо разработанной, надежной картой, показывающей ему путь к самому себе»