Склалося так, що першу половину свого творчого життя вчений віддає пошуку наукової істини, другу — змаганню за її визнання. При цьому йому неминуче доводиться долати перешкоди з байдужості, заздрощів, паразитизму. І важко сказати, що складніше, зробити відкриття чи його зареєструвати. Надто в тому науковому «полі», де все пояснено і «застовплено» авторитетами. Андрій Зорін — головний герой твору не просто став першовідкривачем, хоча сам факт реєстрації закономірності — значна подія в усьому науковому світі; він зробив перше за всю історію відкриття в гірничій науці. А згодом, як не дивно, встановив нову закономірність в медицині. Якими шляхами вчений ішов до цього, читач довідається, прочитавши роман

Книга Олександра Боргардта "Дві культури" є спробою (можливо, й першою) зіставити та порівняти дві культури: "вєлікую русскую" та "провінційну і занедбану" українську. Хоч остаточне порівняння і не завжди виходить на користь "вєлікой", так би мовити, за визначенням. О. Боргардт не притягав до розгляду матеріалу ні марксизму, ні навіть фрейдизму та структуралізму, обмежуючись незаперечними фактами, як і тим, що можна з них отримати шляхом логічного аналізу. В гострій публіцистичній манері, притаманній саме О. Боргардту, все зветься власними іменами, без звичних для кінця ХХ ст. евфемізмів, коли звичайний геноцид перехрещується на якусь "етнічну чистку". Сподіваємось, що ця книга не залишить байдужим жодного читача в Україні, і не тільки

Можливо, ви їх зустрічали…Тих, хто за одну-дві хвилини здатен зробити чи виправити помилку.Тих, хто, ховаючи від «вогнів великого міста» справжні почуття під маскою іронії, здатен «їхати світ за очі» у пошуках пригод або слави, не розуміючи, що шукає себе.Тих, кого називають неприкаяними, адже вони живуть на межі добра і зла і кожної хвилини можуть зробити крок у будь-який бік

Мора Айлс бачила чимало страшних речей. Коли працюєш судмедекспертом, уже не боїшся смерті. На секційний стіл потрапило тіло жінки, як дві краплини води схожої на Мору. Судмедексперта охопив справжній жах. Хто ця незнайомка? Загадкова сестра-близнючка? Чи це просто збіг? Але якщо так, то на кого насправді полював убивця: на цю дівчину чи на Мору? Можливо, це попередження? Час знайти відповіді на всі запитання, випередивши вбивцю та вийшовши на слід того, хто роками уникав правосуддя…

Протистояння Хаосу і Амбера досягло своєї вищої точки. Оберон повернувся, і Камінь Правосуддя відійшов до свого законного власника. Лабіринт має бути відновлений, але якщо Оберон не впорається з цим завданням, Амбер і Тіні, що оточують його, загинуть. І тоді за справу повинен буде взятися Корвін…

Землі людей і край чарівних фейрі Прифія ніколи не перетиналися, розділені високою Cтіною та неприязню. Це тривало століттями. Поки одного разу юна мисливиця Фейра не вбила вовка. За його личиною насправді ховався один з фейрі. Тепер безсмертний Темлін вимагає відплати. Він забирає Фейру зі світу людей до свого маєтку в Прифії. Довічне ув’язнення з безсмертним — невесела перспектива. Але поступово Фейра розуміє, що між нею і Темліном чимало спільного, попри вік, походження та столітню ненависть. І тоді, коли світ Темліна огорне тінь зла, лише дівчина зі світу людей зможе врятувати край фейрі… Або приректи його на страшну загибель. Перекладено за виданням: Sarah J. Maas. A Court of Thorns and Roses / Sarah J. Maas. — New York: Bloomsbury, 2015. — 432 p

Він — польський магнат, представник знатного роду Потоцьких, патріот, якого наречуть зрадником. Вона — одна з найгарніших жінок Європи, фаворитка могутнього Григорія Потьомкіна. Він подарує їй палаци і парки, нині перлини українського культурного надбання, з-поміж яких славетна «Софіївка». Вона йому — друге народження. Історія їхнього кохання розгортається на тлі політичних колізій кінця XVIII ст. між Річчю Посполитою та сусідніми державами