Сергійович впав у дитинство, як це часто буває в снах, коли повертаєш десь на розі, бачиш те саме місто, тільки інші будинки, більше дерев, більше пилюки на дорогах, але ноги від неї не брудняться, хоча ти бігаєш босоніж, бо ж – хлопчик… Хотілося кричати, але звук хтось украв, він роззявив рота, щоб випустити з себе нічні жахи. Стогін цих жахів його й розбудив. Сергійович розплющив очі: поряд сиділа Ірка, його донька, дивилася в одну точку на стіні, не спала, не читала, застигла, так наче вибагливий митець зараз малював її портрет. Певне, довго сиділа, підклала під куприк подушку, щоб не втомлювалася спина. Втім, Сергійович того всього не помічав, йому було зле

В ніч на 31 грудня І9.. року радіостанції Соціалістичної Землі прийняли з космосу уривки незвичайної радіограми: «Говорить «В-18»… Бідило… Не ждіть… Всі три не діють… Прощайте…» П’ять років тому з місячного космодрому стартував до далекої планетної системи зорі N трансгалактичний лайнер «В-18». пілотований Іваном Бідилом. Про життя Івана Бідила на далекій космічній планеті, про звичаї і нрави в країні Безсмертного і розповідає автор у своєму творі. Це гостра сатира на сьогоднішню капіталістичну дійсність

З відходом Метра у світі не залишилося Великих. Лише близька Метрові людина, верховний інквізитор Ференц Карой міг здогадатися про призначення двох, у минулому, здавалося б, найзвичайнісіньких мешканців Основи, а тепер вищих маґів — Владислава та Інґи. А ще Веліал — Господар Потойбіччя. Усюди розставлено пастки Князя Нижнього Світу. Веліал тріумфує — йому вдалося розлучити героїв. А лише вони вдвох здатні зупинити наступ Пітьми

Чому живуть і не вмирають народні казки? Тому що в них живе і не вмирає сам народ, його мудрість, віра і незгасаюче працелюбство, його джерельна совість та іскрометний жарт, бо вони упродовж віків були і залишаються чарівними проповідниками доброти й милосердя, яких сьогодні так болісно не вистачає в людських взаєминах. До збірки увійшли найпопулярніші народні казки про тварин, в яких розкривається дивовижний світ українського фольклору

Книга є збіркою біографічних нарисів повстанських отаманів, що діяли у добу Визвольної війни 1917–1920-х років, а також документів і біографічних довідок про учасників боротьби за Українську державу. Книга відтворює прогалини в історичній пам'яті українського народу та оживляє його синів, які полягли в боротьбі за волю

Алай (нар. 1959 р.) — сучасний китайський письменник тибетського походження, хто поки що єдиний з тибетців спромігся здобути найпрестижнішу китайську літературну премію Мао Дуня (2000). У романі «Коли курява спаде» (1998), який зробив Алая знаменитим і за яким знято телесеріал, досліджується психологія влади, якою вона постає на ґрунті тибетського життя середини XX століття, до приходу в цей регіон Червоної армії Китаю і приєднання Тибету до КНР. У центрі роману — життя родини місцевого правителя. Оповідь ведеться від імені його нібито недоумкуватого молодшого сина. Читач знайомиться не лише зі способом життя тибетців, а й з пануючими у країні порядками, де були магічне зілля і феодальні чвари, голод і проституція, шлюби й війни, на які йшли заради захоплення земель та влади, — й усе це на тлі відрубування голів, привселюдного побиття, відрізання язиків, рук і ніг…

Доля подарувала Тані зустріч із Ромою. Він дивився на неї так, як ніхто досі… Роман приїхав до батьків із Києва, де навчався на юридичному. Таня саме закінчувала школу. Це мало бути кохання всього її життя, але хлопець раптово зник… Минуло близько двадцяти років. Таня – відома журналістка, у неї дорослий син. Він – єдина згадка про коханого, якого вона так і не змогла забути. Діагноз лікарів залишає Тані обмаль часу, і саме він спонукає якнайшвидше знайти Рому!

Ця книга мемуарів – єдина, яку залишив по собі талановитий американський нейрохірург Пол Каланіті. Він вивчав англійську літературу та біологію в Стенфордському університеті, історію і філософію науки та медицини в Кембриджі, з відзнакою закінчив Єльську школу медицини і мріяв стати лікарем, а колись на пенсії – взятися до письменництва. У травні 2013 року, за крок від омріяної медичної й наукової кар’єри, Полу Каланіті діагностували рак легенів 4-ї стадії й він розпочав свою книгу. Крапку в ній поставила його смерть навесні 2015-го. А за десять місяців відверта й мужня історія боротьби, кохання та самовідданої лікарської праці стала бестселером № 1 за версією The New York Times і увійшла до лідерів продажів на Amazon.com. «Чому я?» Помирати від раку в молодому віці й знати, що твій випадок – один на десять тисяч. Безліч разів повідомляти хворим про страшний діагноз, вирішувати, чиє життя можливо врятувати, а чиє ні, – і раптом самому опинитися на лікарняному ліжку й чекати вироку, скільки тобі залишилося. Назавжди розпрощатися з мріями про складні операції та наукову працю… А тоді зрозуміти: іншого вже не буде й правильне запитання: «А чому не я?» І, забувши про біль, прийти до операційної, жити, кохати – і взяти на руки новонароджену донечку…

Усе більш жорстокими й цинічними стають вбивства, які скоює загадковий рівненський маніяк… Назар, перший, хто опинився на місці злочину, тепер постійно відчуває на собі чийсь холодний погляд. Так, наче дивиться темрява… Хтось стежить за квартирою його коханої Лізи та її молодшої сестри, а слідчий Малашко безсилий щось вдіяти. Це змушує Назара з дівчиною стати до справи. Єдине, що відомо: вбивця звужує коло, наближаючись до хлопця. Він той, хто зовсім поруч… Інтуїція ще ніколи не підводила Назара. Маленьке зусилля — і він зазирне в очі вбивці…

Твір польського вченого і письменника Зенона Косідовського — захоплююча повість про археологію, про самовіддану роботу вчених, які шляхом цікавих, часто небезпечних, надзвичайно складних пошуків відкрили цілі нові світи, нові культури, невідомі досі людині. Письменник розповідає майже про всі найбільші відкриття в археології: про те, як виявлено стародавню шумерську, єгипетську і кріто-мікенську культури, як відкопано Помпеї і знайдено гомерівську Трою, як прочитано ассірійський клинопис і єгипетські ієрогліфи, як відкрито в Мексіці культуру ацтеків та майя тощо. Повість написана на рівні найкращих науково-художніх творів

Льоша хотів бути з Дашею в радості та в горі, у багатстві та в бідності, але не у хворобі… Коли близька подруга видала її таємницю, коли власні батьки відсахнулись від неї, як від прокаженої, – хто його засудить? А вони ж могли жити разом довго та щасливо чи померти в один день – загинути тоді, на зануреній у туман трасі. Того дня Даша, самовіддана медсестра, сама спливаючи кров’ю, вибралася з понівеченого в аварії «жигульонка», щоб надати допомогу тим, хто її потребував. Так вона заразилася. Даша не знає як, але вона повинна жити далі!

Збірка казок Івана Франка під назвою «Коли ще звірі говорили» перший раз вийшла ще у 1899 р., друге видання з'явилось у 1903 році. До цієї збірки Франко додає передмову, в якій писав: «Оці байки, що зібрані в тій книжечці, то старе народне добро… Вони найбільше відповідають смакові дітей від 6 до 12 літ, заставляють їх сміятися і думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи.» В своїй збірці «Коли ще звірі говорили» Іван Франко вдало використовує художні засоби вживані в народних казках про тварин, зокрема традиційне змалювання рис тварин: зажерливості вовка, хитрості лиса, незграбності ведмедя, упертості осла тощо. Письменник ще більше підкреслив ці характерні особливості тварин, майстерно розкриваючи їх через вчинки або розмови персонажів

Марко Каррера, главный герой нового романа Сандро Веронези, – «колибри». Его жизнь – череда стоп-кадров, среди которых, впрочем, находится место и роковым совпадениям, и невыносимым потерям, и беззаветной любви. Марко не касается земли: он прилагает огромные усилия, чтобы оставаться на месте, сохранять равновесие, а если это невозможно, хотя бы вовремя перестать падать – поскольку «выживать» не значит «ограничивать жизнь». Вокруг его фигуры Веронези выстраивает совершенно невероятную структуру, населённую другими незабываемыми персонажами, – большой мир на протяжении нескольких десятков лет, от начала семидесятых до недалёкого будущего, во мраке которого внезапно воссияет то, ради чего Марко Каррера столько боролся: девочка по имени Мирайдзин, будущий «новый человек». Мощнейший, но при этом завораживающий и очень трогательный роман о пронзительной силе жизни. В 2020 г. книга получила престижнейшую премию Strega. В 2022 г. выходит фильм с Пьерфранческо Фавино, Нанни Моретти и Касией Смутняк в главных ролях

В приморском финском городке, где под внешним благополучием скрывается целый ворох социальных и частных проблем, на беговой дорожке находят тело девушки: ее застрелили в упор из дробовика. Анна Фекете, молодая следовательница венгерского происхождения, отправляется на место преступления. Это ее первый день в отделе убийств. И как будто окровавленного трупа недостаточно, ей достается худший из всех возможных напарников – расист и пьяница Эско. Анна быстро понимает, что легким дело не будет: у главного подозреваемого – железное алиби. А у полиции на руках нет ничего, кроме одной-единственной зацепки: найденного у жертвы странного амулета с изображением ацтекского бога-колибри

Мисс Абигейл Маккензи, благовоспитанная леди из небольшого городка на границе штата Колорадо берется выхаживать двух раненых. Одного из них подозревают в ограблении поезда, другого считают его жертвой, но оба одинаково увлечены своей сиделкой. Кого же выберет мисс Абигейл6 скромного, кроткого Дэвида или сильного, страстного Джесси?

През 1785 г. във френския двор избухва един от най-острите скандали на епохата — аферата с колието на кралицата. Кралица Мария-Антоанета отказва да приеме предложеното й от Луи XVI диамантено колие с мотива, че предпочита парите да отидат в полза на кралската флота. Решението й е посрещнато с радост от френския народ, но не и от отхвърлената аристократка Жана дьо Валоа, графиня Дьо ла Мот. Заедно с влюбения в кралицата кардинал Дьо Роан тя замисля пъклен план, който става повод за изригване на народното недоволство, довело до щурма на Бастилията. Александър Дюма, вдъхновен от любовната история, описва аферата като масонски заговор за дискредитиране на монархията. В него е замесен и Жозеф Балзамо, известен вече под името граф Калиостро

Колизей — наиболее известное и одно из самых грандиозных сооружений Древнего мира, сохранившихся до нашего времени. Колизей настолько вошел в историю, что с 1928 по 2000 год фрагмент его колоннады изображали на медалях, которыми награждались победители Олимпийских игр, тем самым он служил символом классицизма и напоминанием об Играх, проводившихся в древности. Это грандиозное сооружение олицетворяет собой имперское величие и могущество Древнего Рима. Его мгновенно узнаваемый силуэт с течением времени стал эмблемой Вечного города, подобно Эйфелевой башне для Парижа или Кремлю для Москвы. Колизей был свидетелем множества знаменательных событий, на его арене происходили блестящие представления и разворачивались кровопролитные схватки, и сами камни этого амфитеатра дышат историей

Когда это обыденная реальность дала сбой? Кто постоянно строит козни за спиной? Что за странный голос, который нашептывает странные вещи? Враги становятся друзьями, друзья - врагами. Драки, побеги, могущество стихий, город одержимых, путешествия в подземелья, сражение врага, ну, и конечно же фиолетовый цыпленок Слива. Я - Лора и это мир сидхе. Заходи к нам, если сможешь выжить

Повесть «Колизей» в полной мере характеризует стилевую манеру и творческий метод писателя, которому удается на страницах не только каждого из своих произведений психологически точно и стилистически тонко воссоздать запоминающийся и неповторимый образ времени, но и поставить читателя перед теми сущностными для человеческого бытия вопросами, в постоянных поисках ответа на которые живет его лирический герой. Всякий раз новая книга прозаика — хороший подарок читателю. Ведь это очень высокий уровень владения словом: даже табуированная лексика — непременный атрибут открытого эротизма (а его здесь много) — не выглядит у Юрьенена вульгарно. Но главное достоинство писателя — умение создать яркий, запоминающийся образ главного героя, населить текст колоритными персонажами

«Идущие на смерть приветствуют тебя!» – выкрикивали перед боем гладиаторы, обращаясь к императору. Не дворец, не Сенат, не Форум, а священная арена была сердцем Древнего Рима. Сотни лет Вечный город жил этими жестокими «играми». Сотни лет гладиаторы умирали на окровавленном песке во славу древних богов и на потеху толпе, жаждущей «хлеба и зрелищ». А в 80 году н.э., когда наконец закончено строительство Колизея, император обещает открыть величайший амфитеатр на свете 100-дневными гладиаторскими боями и поразить пресыщенный Рим прежде невиданным, грандиозным, потрясающим зрелищем. В эти страшные дни побежденным не стоит рассчитывать на пощаду – их бездыханные тела уволокут с арены ржавыми от крови крючьями. Зато победители получат высшую награду, о которой только может мечтать гладиатор, – свободу

В книгата са включени разкази от различни книги на Варлам Шаламов. Авторът едва ли се нуждае от представяне, но ето няколко изречения от предговора на книгата: "Написаното от Варлам Шаламов не съдържа проповеди и обвинения. Те са неуместни, тъй като "Колимски разкази" са писани не от позициите на някой, който наблюдава  или си припомня лагерния свят, а от позициите на този, който го преживява и го преживява непосредствено, в момента.  Именно тази сюрреална анихилация на всичко хуманно, тази драматична и понякога просто немислима деградация на човешката същност иска да ни внуши Шаламов чрез своите разкази, това е неговият документ и той  знае много добре, че този документ сам по себе си, с цялото ужасяващо равнодушие на неговите герои, е най-страшното обвинение, което може да бъде написано. Текстът е сякаш срез със скалпел, разкриващ метастазите на един съсипан свят, разтърсваща сага за обезчовечаването, за пълния и безусловен разпад на всичко, което създава и крепи човешката индивидуалност.  Само че този скалпел пронизва и самите нас, впива в нас своите разтърсващи визии, провокира собствената ни нравствена издържливост, заставя ни да заемем мястото на жертвите и да отговорим на въпроса: как бихме постъпили, какви бихме били на тяхно място и нашата забрава на тяхната съдба не ни ли нарежда сред техните палачи."

Искусная, могущественная и прекрасно справляющаяся в одиночку ведьма Селена Лапойнт живет отшельницей. Ее способность изменять воспоминания людей полезна многим клиентам, и она обратила в бега многих членов Корпуса Магов. Но все меняется с приездом полковника Колина МакДэниэла. Вместо того чтобы бежать от ее дара, он открывается ему. Селена не может в это поверить, а он раз за разом сталкивается с ней и не оказывает никакого сопротивления, демонстрируя только искреннее желание защитить Селену. Как только он начинает завоевывать ее, страсть вспыхивает с удвоенной силой. Вскоре пара обнаруживает себя в плену давно неутоленных желаний. Но когда их чувственные перепалки достигают головокружительных высот, тайный покровитель Селены вынужден раскрыть ее настоящую сущность…

Геніальний схиблений науковець робить приголомшливе відкриття, не переймаючись майбутнім свого творіння… Лід-дев’ять – винахід, страшніший за атомну бомбу. Одна його крихта може знищити все живе… І троє людей використали цю смертоносну речовину на власний розсуд… На перетині добра і зла ідеальний світ справді далекий від ідеалу, а як щодо самоцінності особистості, як щодо відповідальності за скоєне?

До збірки ввійшли фантастичні оповідання письменників з дев’яти країн світу

Нову книгу українського прозаїка із Закарпаття склали оповідання і повість. Увагу письменника привертають натури романтичні, цільні; більшість його героїв — у душі поети. У центрі повісті — образ голови колгоспу, що пройшов за свої шістдесят «усі земні дороги»

Количество. Философская энциклопедия, т.2, с. 552–560