В очерке авторы попытались дать читателям общее представление об игре в мяч, своеобразном явлении, порожденном индейскими культурами Месоамерики. Уделено внимание проблеме происхождения и истории игры, ее современным разновидностям, снаряжению игроков, описанию самых известных стадионов и другим вопросам. Рассмотрены особенности этого ритуального соревнования у майя и ацтеков. На обложке изображен фрагмент фрески Х. Монроя из музея «Центр интерпретации Гуачимонтонес» в Теучитлане (шт. Халиско)

«Месопотамія» за змістовним наповненням — це дев'ять прозових історій і тридцять віршів-уточнень. Усі тексти цієї книги — про одне середовище, герої переходять з історії в історію, а потім — у вірші. Філософські відступи, фантастичні образи, вишукані метафори й специфічний гумор — тут є все, що так приваблює у творах Сергія Жадана. [Обережно! Ненормативна лексика!] * * * Історії Вавилона, переказані для тих, хто цікавиться питаннями любові й смерті. Життя міста, що лежить поміж рік, біографії персонажів, які б’ються за своє право бути почутими, хроніка вуличних сутичок і щоденних пристрастей. Освідчення й зради, втечі й повернення, ніжність і жорстокість. Найліричніша книга автора. * * * Що таке Месопотамія — це кожен розуміє по-своєму. Наприклад, вона може бути осілим між двома замуленими річками пагорбом Харкова. Або будь-яким іншим межиріччям. Із притаманним йому межимов’ям, межинультур’ям, межидержав’ям та рештою трагікомічних випробувань, що підстерігають нас межи народженням і смертю. Одне слово, не схоже, щоб за останні 5—6 тисяч років щось на цьому світі суттєво змінилося. Нам залишається повторювати все ті ж месопотамські подвиги і гріхи. Жадану залишається складати про них вірші і прозу. Бо хто ще між Доном і Сяном уміє так щемно писати про те, що стається з усіма скрізь і завжди? Олександр Бойченко, літературний критик, публіцист, перекладач

«Месопотамия» – это книга о Харькове и харьковчанах, самых обычных людях: наших соседях, жителях окружающих нас многоэтажек, случайных прохожих, которых мы ежедневно встречаем и которые превращаются в пассажиров переполненного транспорта, где мы толкаемся в едином порыве попасть на работу или на учебу… В общем, о нас с вами. И еще она о нашей повседневной, будничной жизни, которая затягивает так, что, кажется, не остается времени ни на что – ни на великие свершения, о которых мечталось в детстве, ни на осмысление происходящего, ни на то, чтобы остановиться полюбоваться пробегающей мимо нас красотой… Печально? Грустно? Оказывается, нет! Ведь это и есть то самое главное – жизнь! И Сергей Жадан, поднимая в книге важнейшие проблемы – признания и предательства, побега и возврата, нежности и жестокости, – доказывает, что можно получать радость от всего. От всего, что происходит с нами в этой жизни

Амалия среди соседей и знакомых прослыла настоящей ведьмой… И когда её друг, испуганный страшным проклятием, обратился к ней за помощью, она взялась ему помочь. Только история оказалась более запутанной, чем показалась на первый взгляд, и бесчинства потусторонних сил были дополнены человеческим преступлением…