Четверо братів, скориставшись відсутністю батька, вирішили порибалити на забороненій річці. Там вони зустріли божевільного Абулу, що передрік їм майбутнє. Він сказав, що старшого з братів — Ікенну — невдовзі буде вбито, а його вбивця — хтось із рибалок. Ця звістка переверне життя усієї сім’ї…

Со страниц послевоенных мемуаров большинства германских и иностранных дипломатов министр иностранных дел Гитлера Иоахим фон Риббентроп предстает человеком неумным, малообразованным, самодовольным, напыщенным и совершенно не разбирающимся в политике. Возможно, в жизни он был не слишком приятным человеком. Но для нас важнее его внешнеполитические идеи и их эволюция, его конкретные действия, а также их эффективность, связанные с ним события, имевшие глобальный характер и последствия. В жизни Риббентропа можно проследить несколько трагедий. Трагедия советника вождя, к чьему мнению не прислушиваются, но и не отпускают от себя. Трагедия талантливого, но слабовольного человека, который не может настоять на своем, но не способен отказаться от своего. Трагедия добропорядочного буржуа, связавшегося с революционерами. Точку в этих трагедиях поставил Нюрнбергский трибунал, приговоривший министра к смертной казни

Киберпанк был ШОКОМ. Стимпанк стал ВЗРЫВОМ БОМБЫ! Но «лучшему из лучших» стимпанка Полу Ди Филиппо показалось МАЛО И ЭТО. И тогда он создал... РИБОФАНК. Читай: «рибо» – от рибонуклеидов, а «фанк» – от музыки! Итак. Мир, в котором ведущие из наук – БИОЛОГИЯ и ГЕНЕТИКА. Мир, в котором клоны – давно пройденный этап цивилизации. Здесь телохранитель несет в себе звериные гены, полиция охотится за генодилерами, в море обитают ВЕСЬМА СТРАННЫЕ полулюди... а все остальное – по-прежнему РОК-Н-РОЛЛ!

Євген Положій (нар. 1968 р.) – відомий письменник, журналіст, громадський активіст. Живе в м. Суми. Закінчив філологічний факультет СумДПУ ім. Макаренка; школу головних редакторів IREX U-Media, школу газетних менеджерів IREX U-Media, школу бізнес-тренерів ЗМІ. Працює головним редактором газети «Панорама» (м. Суми). У видавництві «Фоліо» вийшли його твори: «Потяг», «Мері та її аеропорт», «Дядечко на ім’я Бог», «Вежі мовчання», «Юрій Юрійович, улюбленець жінок». Якщо ми закриваємо очі на буденне щоденне вбивство бродячих тварин, то рано чи пізно з такою ж легкістю і банальністю люди почнуть вбивати одне одного. Себто так уже і сталося в Україні. «Риб’ячі діти» – це історія білої бродячої суки, яка має безліч імен і одне бажання – врятувати своїх цуценят. Герої книги – Художник, Пацанчик, Краєзнавець, Танцівниця, Священик, Директор Цвинтаря, Мер, Ветеран, Дівчинка, Собаколов – рятують і знищують, відкривають крематорій і знімають кіно, гублять десятиріччя і колекціонують миті, одвічно шукають шпаринку між невблаганними коліщатками часу, балансуючи між плинністю сучасного світу і меморіалами минулого. Зрештою, кожного з них (кожного з нас) настигає свій персональний Снайпер. Ця книжка про людей та країни, що минають

Хтось боїться привидів у дитинстві, а когось привиди дитинства переслідують ціле життя. Гана їде додому, в маленьке село на березі Влтави у Південній Чехії, де не була багато років, із нею в гаманці — список із дванадцяти імен. Вона врешті наважилася дати раду своїм спогадам і стосункам, задавненим почуттям і образам, пробачити й попросити пробачення. Дитячі згадки відтворюють історію, типову для сільських районів Чехословаччини у 80-х роках минулого століття: її родина і село — серед багатьох зруйнованих швидким поступом соціальних змін та індустріалізації. Ті крихітні світи зникли майже непомітно, але багатьом їхнім вихідцям не дає спокою відлуння старих історій, аж поки їх не докажуть до кінця