З дитинства натренований бачити в темряві тунелів, Чон До - син начальника табору для сиріт - здатен і в житті, що його оточує, роздивитися більше за інших. Темрява для нього - це несвобода, це країна, де голод має смак квітів, де швидка смерть стає проявом найбільшої любові до рідних - заради порятунку від жаху таборів, - де держава замість прав для всіх дарує певні привілеї обраним, називаючи себе найпрогресивнішою демократією у світі. Але й у суцільному мороці є місце коханню і самопожертві, дружбі і честі. Темніше за все - перед світанком… Переклад з англійської Ганни Яновської Обережно! Ненормативна лексика! 

Найбільша таємниця олімпійських богів розкрита: існує другий табір напівбогів — римський Табір Юпітера. І, якщо вірити Джейсонові (єдиному відомому напівбогові-римлянові), контингент у ньому не зовсім привітний — вимуштрувані, безжальні легіонери. Немає сумнівів, що саме туди Гера запроторила Персі Джексона. Що чекає на грецького героя у місці, де слово «грекус» означає одночасно і «грек», і «ворог»? І Чи під силу римлянам на черговому завданні протистояти Геї та її синам?

Ошо, также известный как Багван Шри Раджниш — просветленный Мастер нашего времени. Ошо означает «океанический», «растворенный в океане». Эта книга составлена из двух циклов лекций Ошо: «Син син мин: Книга ни о чем» — комментарии к сутрам третьего патриарха Дзен Сосана, и «Поиск» — комментарии к сутрам Какуана, китайского Мастера Дзен — десять лекций, основанных на книге «Десять быков Дзен» и вопросах искателей, прочитанные Ошо с первого по десятое марта 1976 года. Лекции Ошо не являются научными комментариями к этим древним сутрам. В своих беседах просветленный мистик Ошо передает своим ученикам от сердца к сердцу прямое послание Дзен. Лекции были проведены в Индии, г.Пуна, в Международной коммуне Ошо

Роман «Син Сонця» оповідає про ті прадавні часи, коли арії володіли Індією. Сюжет його взято з давньоіндійського епосу «Магабгарата». Названий син сути — візничого Радгея, знайдений прийомними батьками на березі Ганги, понад усе прагне стати кшатрієм-воїном. За своє вояцьке вміння, виняткову чесність і шалену відвагу він вдостоюється покровительства принца Гастінапуру Дурьйодгани, котрий не тільки визнає знайду воїном, але і надає йому князівський титул. Та настав час, коли володар Гастінапуру мусить виступити на захист своїх володінь від ображених ним кровних родичів. Князь Карна Вайкартана (так бо нині звуть молодого воїна Радгею) присягнув принцу у вічній вірності, і дотримує слова, хоча йому доводиться битися проти власних братів по матері, один з яких є славетним воїном Арджуною. Та найстрашнішим ворогом Карни, сина арійського Бога Сонця, є все ж таки не Арджуна, а Крішна, втілене темношкіре Божество дравідійської Індії…

На мільйони світлових років у всі кінці Всесвіту немає нічого дивовижнішого за невеликі осередки матерії, яка внаслідок ще не осягнених людським розумом умов отримала можливість створити розумний світ. Розум, пізнаючи матерію, сприяє її нескінченним перетворенням і, пізнавши її закони, стає в ній провідною силою. Як же ми маємо ставитися до такого вражаючого явища в житті Всесвіту, як діяльний розум людини? Яку велику відповідальність за долю матеріального світу зобов'язані відчувати! Ці та інші важливі питання людського буття розглядає автор на сторінках науково-фантастичного роману, в основі якого — доля загиблої планети Сонячної системи, що містилася між орбітами Марса та Юпітера

Олесь Ульяненко (справжнє ім'я Олександр Ульянов, 1962–2010) — найрадикальніший і найжорсткіший, скандальний і непередбачуваний український письменник, автор понад 20 романів У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Сталінка Дофін Сатани», «Жінка його мри», «Квіти Содому», трилогія «Ангели помсти», «Вогненне око», «Серафима» У романі «Син тіні» (2001) розповідається про тіньовий бік бізнесу «Куди б ти не перевів погляд, — пише Олесь Ульяненко, — ти можеш, не маючи совісті, а маючи меткий практичний розум, уміння рахувати, використовуючи психологію ι вдачу крадія, вийти, як не крути, в люди» Саме так і жив головний герой цього твору — вбивав, зраджував, отруював атмосферу навколо себе і кайфував від власної безкарності Але дечого він не врахував — що над нами є Бог, чиї жорна мелють помалу, зате певно