Іскра бориславського полум'я жевріла в душі Івана Франка ще з дитинства. У батьковій кузні малий Івась чув розповіді селян, які приходили до батька-коваля, про лиходійство бориславських фабрикантів, про страшні події на нафтових промислах. Згодом Франко прийшов до читачів із своїм тематично новаторським «робітничим» епосом — малою (цикл оповідань) і великою («Boa constrictor», «Борислав сміється») «бориславською» прозою. Борислав — західноукраїнський центр нафтової промисловості. Голодна смерть гнала на тяжку фабричну роботу спролетаризованих селян. Тут за нужденне животіння вони добровільно продавали свою силу і здоров'я, ставали злиденними, голодними, обшарпаними ріпниками. Отже, в центрі повісті — непримиренна боротьба двох ворожих світів, яка відбувається в Бориславі. Сам Борислав також можна вважати головним героєм повісті. Це місто гноблених і нещадно експлуатованих, але нескорених і могутніх

В сборник включены так называемые литературные сказки. Подбор текстов показывает процесс становления традиции литературной сказки не только в России, но и на Украине, в Армении, в Латвии, в Литве. Наряду со сказками известных писателей в сборнике представлены тексты, которые наверняка будут для читателя новыми

Велегранна спадщина Івана Франка — всебічно обдарованого письменника-мислителя, життєтворчість якого становить цілу епоху в культурній та політичній історії України, — належить до золотого фонду світової літератури. Художньо довершені, тематично розмаїті й філософічно глибокі «ізмарагди» його поезії й досі зберігають свою пекучу актуальність та естетичну привабливість. Живе, огненне Франкове слово промовляє «до всіх народів і до всіх віків», у тім числі й до сучасного читача, голосом людської туги і віри — «віри в силу духа»

«Захар Беркут» Івана Франка — це історична повість, в якій описуються події 1241 р., коли жителі українських Карпат боролися проти монголо-татарської навали. Автор зображує вояків мужніми і безстрашними: Захар Беркут, який стоїть на чолі громади села Тухля, його син Максим ризикують життям, а дочка боярина Мирослава покидає зрадливого батька, аби стати на шлях правди. На тлі історичних подій також вимальовується романтична лінія — кохання Максима і Мирослави, яких доля врешті привела до шлюбу. Лише у єдності і згуртованості можна досягти перемоги — така основна думка повісті Івана Франка «Захар Беркут»

Збірка казок Івана Франка під назвою «Коли ще звірі говорили» перший раз вийшла ще у 1899 р., друге видання з'явилось у 1903 році. До цієї збірки Франко додає передмову, в якій писав: «Оці байки, що зібрані в тій книжечці, то старе народне добро… Вони найбільше відповідають смакові дітей від 6 до 12 літ, заставляють їх сміятися і думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи.» В своїй збірці «Коли ще звірі говорили» Іван Франко вдало використовує художні засоби вживані в народних казках про тварин, зокрема традиційне змалювання рис тварин: зажерливості вовка, хитрості лиса, незграбності ведмедя, упертості осла тощо. Письменник ще більше підкреслив ці характерні особливості тварин, майстерно розкриваючи їх через вчинки або розмови персонажів

«Легенда про вічне життя» І. Франка — це поетичний роздум про смисл буття людини — для чого вона живе, що є для неї найціннішим. Чарівний горішок безсмертя отримували по черзі аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. І кожен із них не наважився скористатися ним, адже життя — це вічна боротьба. А життя без кохання — ніщо. І ніякі скарби, ніяка сила не примусить полюбити іншого щиро, від душі, вірно: «А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се горіть віку вік на кострі!» Використовуючи казковий сюжет, І. Франко розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть і дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено, дано

Литературная сказка — своеобразнейшее явление в нашей многонациональной литературе. В этот сборник включены классические образцы литературных сказок народов СССР — русские, украинские, белорусские, армянские, литовские и др. Среди авторов книги — В. Даль, В. Одоевский, М. Горький, А. Платонов, М. Вовчок, И. Франко, Й. Крянгэ, А. Исаакян, П. Цвирка и другие замечательные писатели

Поема «Мойсей» — одна з вершин творчості І. Франка. У ній на основі біблійного сюжету розглядається історичний шлях нації, способи пробудження національної свідомості, історичної пам'яті. Алегоричний образ Мойсея розкриває роль визначної особистості в долі нації. Пролог до поеми — це Франків заповіт українському народові, дуже актуальний не лише в епоху національно-визвольних рухів того часу, а й донині

Марина Ивановна Цветаева (1892 – 1941) – великая русская поэтесса, творчеству которой присущи интонационно-ритмическая экспрессивность, пародоксальная метафоричность. Во сборник вошли переводы поэтических произведений

«Любов до рідного завжди має конкретні форми. У сучасній Україні, у вирі драматичних подій, розумієш це особливо чітко. За короткими вигуками гасел і формулами патріотичних слів стоять цілі світи, і один із них – світ рідної національної літератури. Видатні твори українських письменників минулого, зібрані тут під спільною обкладинкою, – це не просто набір текстів, що їх вивчення передбачає шкільна програма, а ще й добра можливість зануритись у світ української людини різних часів і усвідомити, які риси, відчуття й ситуації закладені в культурному досвіді українців. Твори, опубліковані в книжці, належать до різних жанрів і різних етапів історії літератури. Деякі з них передають химерну, барвисту, драматичну, а часом навіть комічну атмосферу української минувшини, з її етнографічним колоритом і яскравими портретами персонажів на тлі старожитнього побуту. Це низка літературних образів, улюблених і впізнаваних, наче вишиванки. Вони запам’ятовуються на все життя і спадають на думку як універсальні знаки певних ситуацій – смутний і невеселий сотник Забрьоха чи сварки Кайдашів за грушу, яка врешті-решт таки всохла, увійшли в нашу свідомість і в приказки. Весела й спостережлива вдача українця відображується в літературі здавна і творить одну з національних прикмет…»

Потойбічний світ зачаровує своїми видивами. Привиди і духи, закляття і талісмани, загадкові пророцтва і неупокоєні душі віддавна стали об'єктом літератури, жанр якої прийнято називати ґотичним. «Ґотична проза» – нова серія видавництва «Піраміда». І розпочинається вона антологією української ґотичної прози XX століття «Потойбічне». Упорядник Юрій Винничук не тільки помістив до антології твори класиків Івана Франка, Василя Стефаника, Богдана Лепкого, Михайла Яцкова, Гната Хоткевича, але й розшукав для цього видання маловідомі твори, які публікувалися у довоєнних та зарубіжних часописах, відкривши таким чином новий недосліджений пласт нашої літератури

Рассказы классика украинской литературы о тяжкой доле подневольного крестьянства. Для семилетней и средней школы

БВЛ — том 121. В книгу классика украинской литературы Ивана Франко (1856–1916) вошли наиболее известные стихотворения, поэмы («Смерть Каина», «Иван Вишневский», «На Святоюрской горе», «Моисей») и рассказы (из книги «В поте лица», из Борисовского цикла), отличающиеся богатством тем и разнообразием жанров, а также повесть «Борислав смеется». Перевод с украинского Б. Турганова, Н. Ушакова, А. Бондаревского, А. Суркова, М. Исаковского, П. Железнова, А. Прокофьева, В. Щепотева, Н. Брауна, Вс. Рождественскою, С. Обрадовича, В. Цвелева, М. Цветаевой, В. Инбер, С. Городецкого, И. Асанова, Е. Пежинцева, М. Рудермана, В. Державина. А. Глобы, В. Звягинцевой, А. Ахматовой. Д. Бродского, М. Зенкевича, А. Твардовского, Н. Семынина, Ел. Благининой. В. Азарова. В. Бугаевского, М. Комиссаровой, Л. Длигача, Б. Соловьева, И. Панова, Н. Заболоцкого, А. Островского, Б. Пастернака. В. Бонч-Бруевича, Г. Петинкова, А. Деева, В. Радыша, Е. Мозолькова. Вступительная статья С. Крыжановского и Б. Турганова. Составление и примечания Б. Турганова. Иллюстрации В. Якубича

До збірки увійшли найкращі твори українських драматургів XVIII–XX століть. Кожна з цих п’єс зробила вагомий внесок у становлення національного українського театру. Книжка буде цікавою як школярам, так і усім тим, хто любить українську літературу

Сказки выдающегося украинского писателя И. Я. Франко (1856–1016 гг.) беспощадно высмеивают ограниченность и высокомерие, скупость и подхалимство. В этой сказке малыши познакомятся с интересными приключениями хитрого лиса, который сумел обмануть всех зверей

«…Посоветуйте мне что-нибудь! Не могу умереть. Так мне что-то тяжело на сердце. Все мне кажется, что на мне лежит какая-то большая вина и не отпускает мою душу от тела. Бывает, смотрю, как солнышко садится за горой, и все мне кажется, что там кто-то золотыми ключами запирает ворота предо мной. <…> Ведь мои волосы побелели, как снег, за две недели. Мучаюсь очень, а умереть не могу. Каждую ночь кто-то зовет меня за собой, однако что-то клещами держит меня на месте»