Я не знаю, кто он такой — этот мсье Паскаль. Я пыталась это понять в течение всего времени, пока писала… Для себя я назвала этот роман «философской мистификацией», хотя не уверена, что это именно так. Наверняка знаю одно: этот текст был подземным родником, который сам прокладывал себе путь в темноте. Наверняка знаю другое: он сам найдет для себя много других путей. Наверняка знаю третье: если в жизни произойдет что-нибудь необычное, на вопрос: «Почему?» я буду отвечать: «Так хочет мсье Паскаль!»

В эту книгу вошли два романа Ирэн Раздобудько – «Амулет Паскаля» и «Последний бриллиант миледи». Главный герой первого из них – мсье Паскаль, с его уникальным миром и не менее уникальными гостями, которые сошлись за одним столом, преодолев временное пространство. Что же касается второго романа, то сама писательница считает, что он – «дань моему детскому увлечению Александром Дюма и… полная авантюра относительно всех, возможно, узнаваемых исторических и неисторических лиц, которые живут на этих страницах…»

13-річний Арсен піклується про маму сам, адже тато їх давно покинув. Однак хлопець вірить, що мама ще знайде надійного й порядного чоловіка. А найбільше він мріє про мандри, пригоди і таємниці, бо сидіти всеньке літо за компом у київській квартирі — це, погодьтеся, важко назвати незабутніми канікулами. Тому Арсен і зважився гайнути в село, до бабці з дідом, яких не бачив після розлучення батьків. І там багато про що Арсенові довелося поміркувати — особливо про те, що він має бути справжнім чоловіком; чимало здолати — образу на тата, відчуття своєї непотрібності в татовій родині та ревнощі до маленької зведеної сестрички, яка «забрала» в нього тата; чимало дізнатись — адже історія його роду стала «візитівкою» цілого села. А головне — Арсен закохався. Вперше і, можливо, назавжди… Нова повість відомої письменниці Ірен Роздобудько розповідає про дорослішання, життєво важливі трансформації в свідомості й пошук моральних орієнтирів у житті

Люди для людей! Під цим девізом працюють сотні волонтерів у зоні АТО. Сповнені болю та обурення, віри та гіркоти, суму та надії історії про тих, хто, забувши про спочинок, допомагає біженцям і бійцям АТО, ризикуючи власним життям намагається зберегти чуже. До книжки увійшли твори відомих українських авторів: С. Жадана, І. Карпи, М. Кідрука, Г. Вдовиченко, Л. Денисенко, І. Роздобудько, І. Славинської, Г. Шиян, А. Любки, К. Бабкіної. «Усі, хто волонтерить, так чи інакше пропускають той біль світу через себе. Вроджена емпатія? Пристрасть до самопожертви? Бажання робити світ кращим у будь-який спосіб, бо так навчилися в дитячих книжках і героїчних фільмах? Хтозна. Достеменно одне — вони ніколи не стоять осторонь. Розгрібаючи найгірші, найбільш стресові ситуації, самі залишаються притомними. Що допомагає їм вижити?» (І. Карпа). Ця книга — про звичайних людей поруч із нами, які іноді здаються справжніми атлантами, на чиїх плечах тримається наш світ. Тих, хто робить надзвичайне для бійців, поранених, сиріт, біженців, з ранку до вечора шукаючи можливості для допомоги: збирає гроші на ліки, надає притулок тим, хто залишив рідні домівки, годує, напуває, зігріває… Це волонтери. Мирні воїни світла. Строкатий килим із віршів, есеїв і щемливих оповідань найкращих українських авторів змусить задуматися над цим феноменальним явищем та, мабуть (хто знає), зважитися на власний крок

Страх паралізує волю, бажання, прагнення. Саме через страх багато хто не наважується кинути ненависну роботу, чоловіка-деспота, висловити своє обурення хамові в метро. Перше питання; звідки цей страх береться? Швидше за все, від невпевненості в собі. Друге питання; як від нього позбавитися? Тільки за допомогою іншого страху, який набагато сильніше за колишній. Так власне і сталося з героїнею роману: довгий час вона терпіла тиранію від власного чоловіка. Але замислилася про те, щоб щось змінити лише тоді, коли дізналася, що смертельно хвора, і злякалася, що її останній день може стати таким же сумовитим і повним принижень, як і усі останні роки її життя

Пацьорки - дрібний різнокольоровий бісер. Ним можна вишити гарну картину, а можна розсипати по підлозі і ніколи не зібрати до купи. Власне, все наше життя є гра в пацьорки. І від того, як ти використовуєш ці «дрібниці шиття», залежить, чи складуться вони у візерунок

Можливо, ви їх зустрічали…Тих, хто за одну-дві хвилини здатен зробити чи виправити помилку.Тих, хто, ховаючи від «вогнів великого міста» справжні почуття під маскою іронії, здатен «їхати світ за очі» у пошуках пригод або слави, не розуміючи, що шукає себе.Тих, кого називають неприкаяними, адже вони живуть на межі добра і зла і кожної хвилини можуть зробити крок у будь-який бік

Роман Ирэн Роздобудько «Двенадцать, или Воспитание женщины в условиях, непригодных для жизни» уже с первых страниц захватывает читателя необычностью сюжетных линий и аллегоричностью образов и ситуаций. В силу служебных обязанностей главная героиня выслушивает жизненные истории разных людей. Это захватывает молодую женщину, и она не замечает, что и сама — объект наблюдения

В центре романа «Двенадцать…» – женщина со своей неповторимой судьбой. В силу служебных обязанностей она выслушивает жизненные истории разных людей, наблюдает за ними. И совсем не замечает, что и сама стала объектом наблюдений… Роман «Увядшие цветы выбрасывают» – о доме для престарелых актеров… Если хорошо вглядеться в испещренные морщинами лица его постояльцев, можно узнать среди них и известных актрис, и именитых режиссеров. Казалось бы, совсем недавно они блистали на сценах театров и на экранах. И казалось, что слава и красота их вечна. Но цветы завяли и их выбрасывают…

Дія гостросюжетного роману Ірен Роздобудько розгортається навколо новоствореної аґенції «Ескорт», яка надає заможнім жінкам специфічні послуги: «здає в оренду» молодих презентабельних чоловіків, які супроводжують дам на світські вечірки. Якогось дня кавалерів-супровідників починають знаходити мертвими на вулицях міста. Усі вони – біляві, й у всіх з розкішної чуприни вирізано пасмо…

Перша в Україні збірка творів провідних письменників, що зачіпає алкогольну тему. Корифеї українського слова вирішили поділитися своїми спогадами та міркуваннями щодо вживання алкоголю. Оповідання навряд чи когось залишать байдужим, адже ці історії настільки реальні, що, цілком можливо, траплялися з вами

У цьому ліцеї виховують дівчат, які стануть ідеальними дружинами тим, хто дасть більше грошей. Аж раптом одна вихованка гине. І цього разу інформацію не вдається приховати, бо є люди, котрим небайдужа доля дівчини, від якої відмовились її батьки на користь примарного майбутнього щастя…

Если бы можно было вернуться в прошлое и все исправить… Но чего хочет Ника? Изменить свое будущее или найти настоящую любовь в прошлом? («Если бы») Идеальные девушки с идеальным воспитанием. Неужели они жертвы тайного заговора? Его цель – воспитать послушных и беспомощных женщин, покорных рабынь для будущих мужей. Но, когда твое сердце уже сделало выбор, трудно следовать навязанным правилам. («Лицей послушных жен»)

…Це сталося. Нарешті сталося… Тепер треба було подумати лише про одне — що робити з тілом. Іншого виходу не залишалося: його необхідно розчленувати. Я вже знаю, що людські тіла — коли вони перетворюються саме на тіла — мають різну вагу: ті, що померли власною смертю, набагато легші і гнучкіші від тих, кого було вбито. Мені доводилося піднімати мерців. З дитинства я часто потрапляла на похорони і навіть іноді допомагала дорослим переносити тіло до труни, підставляючи під п’яти свої маленькі долоні

Одного разу десять відомих авторів – Люко Дашвар (Херсон), Володимир Лис (Луцьк), Сергій Жадан (Харків), Галина Вдовиченко (Львів), Макс Кідрук (Рівне), Лариса Денисенко (Київ), Ірен Роздобудько (Донецьк), Олександр Гаврош (Ужгород), Євген Положій (Суми) та Яна Дубинянська (Крим) – вирішили поділитися своїм рецептом радості. А радість буває різна: легка, як вітерець, або з присмаком смутку, тепла й тиха чи сонячно яскрава – обирайте свою

Одного разу ми народжуємося на світ. Починаємо шукати сенс життя. Робимо помилки. Розчаровуємося. Падаємо. Злітаємо. Віримо. Зневірюємося. Шукаємо вчителів – або самі стаємо вчителями. Любимо – або не знаходимо любові. Сперечаємось – або дозволяємо себе переконати. Робимо свій вибір – або пливемо за течією. Віримо, що добро перемагає зло, – або самі стаємо злом. Одного разу нам усім хочеться повірити в диво. Приміряти на себе бодай одну його пір’їнку. Можливо, ця книга – ота пір’їнка

…Если попавшей в сачок бабочке по очереди отрывать крылышки и лапки, она будет очень смешно ползти и извиваться. Таких бабочек и других насекомых в его сачке полно. С оторванными крылышками они пытаются взлететь и не понимают, почему у них это не выходит. Снова и снова они ползут, а он просто смотрит на них. Он не палач – он исследователь, и он очень хочет знать, что они чувствуют, эти насекомые. И уверенная детская рука снова тянется к сачку… …Интересно, а как оно там с людьми?

Ірен Роздобудько (нар. 1962 р.) — українська журналістка, письменниця і поетеса. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету. Працює головним редактором журналу «Караван історій. Україна». У видавництві «Фоліо» вийшли друком багато її повістей та романів: «Гудзик», «Амулет Паскаля», «Все, що я хотіла сьогодні», «Дві хвилини правди», «Пастка для жар-птиці», «Дрібний бісер» та ін. Як зазначає сама авторка, «Оленіада» писалася «трьома заходами». Перші пару розділів написано ще в 2002-му, але книжку закінчено не було, адже настав 2004 рік. І вигадана країна «Лапландія», про яку в ній йдеться, в один день перетворилася на велику країну. З великим майбутнім. З людьми, котрі за мить розпрямилися і пішли вперед... Йшли, йшли, йшли... Озирнулися і здивувалися: ті, хто послав їх уперед, — з тими, хто тягнув назад. Довелося вийняти з шухляди недописане і дописати — в 2006 році. І назвати те все «комедією абсурду». Так закінчилась перша частина «Оленіади». До другої Роздобудько приступила в січні 2013 року і написала її у вкрай короткий строк — останню крапку було поставлено в лютому того ж таки 2013-го. Авторка виходила з тієї давньої істини, що коли закінчуються гнів і сльози — останньою зброєю стає... сміх. І останнім сміється той, кому немає чого втрачати. І сміючись — перемагає. Може здатися неймовірним, але ще рік тому Роздобудько передбачила події, що відбуваються сьогодні. Так що «Оленіада» виявилася книгою пророчою

Ірен Роздобудько — автор, що успішно працює в різних жанрах. Про це свідчать її неодноразові перемоги у Всеукраїнському конкурсі «Коронація слова». Окрім роботи в засобах масової інформації, працювала офіціаткою в ресторані, Снігуронькою у фірмі «Свято», кіномеханіком у відеосалоні, диктором радіогазети металургійного заводу, головним редактором журналу «Караван історій Україна». «Зауважу одразу: я не запрошую до себе в гості — на ці сторінки — тих, для кого серйозний вираз обличчя є свідченням розуму. Як казав барон Мюнхаузен, саме з цим виразом робилися найбільші дурниці на землі. Тому попереджаю: шановні Серйозні Люди, не витрачайте час на читання. Ця книжка — данина моєму дитячому захопленню Александром Дюма і повна авантюра щодо всіх, можливо, впізнаваних історичних і неісторичних осіб, котрі живуть на цих сторінках.»

«Перейти темряву» — нове творіння письменниці, трилер про маніяка та його невинних юних жертв… Він не кат — він дослідник, і він дуже хоче знати, що відчувають ці прекрасні метелики з відірваними крильцями… Потішні, вони кумедно повзають та звиваються, намагаються злетіти і не розуміють, чому не виходить… На 154 сторінках захопливого роману — долі десятків тисяч українок, що їх продали у рабство за кордон та змусили працювати повіями. І не всі повертаються з неволі, бо лиш одиницям вдається…перейти темряву

Юна Марія Гурчик обожнює дві речі: детективи доктора Шерла та розслідування загадкових злочинів. Ось і цього разу норовлива генеральська дочка не може відмовитись від нової справи! Убито талановитого інженера, а з його дому викрадено креслення нової моделі аероплана. Ниточка розслідування приводить Мусю до пароплава «Цариця Дніпра». Десь на його палубі серед респектабельних пасажирів зачаївся вбивця… Не вагаючись, відчайдушна дівчина вирушає у смертельно небезпечний круїз. Під підозрою всі! Та не всі виживуть…

«Замечу сразу: я не приглашаю к себе в гости – на эти страницы – тех, для кого серьезное выражение лица является свидетельством ума. Как говорил барон Мюнхгаузен, именно с этим выражением делались самые большие глупости на земле. Поэтому предупреждаю: уважаемые Серьезные Люди, не тратьте время на чтение. Эта книга – дань моему детскому увлечению Александром Дюма и… полная авантюра по отношению ко всем, возможно, узнаваемым историческим и неисторическим лицам, живущим на этих страницах…» Ирэн Роздобудько

Роман в 2005 году был отмечен первой премией на конкурсе «Коронация слова». Это многоплановый роман, со многими сюжетными коллизиями и героями. Его временное пространство: от середины 70-х до наших дней, его география — Киев, украинская провинция, Россия, Черногория и… Америка. А главная идея такова: большое счастье или большая трагедия могут начаться с одной маленькой детали, с пуговицы, которую так легко потерять, а потом искать всю жизнь… «Пуговица» — роман про любовь, верность и предательство. Про то, что никогда не стоит оглядываться назад, а ценить то, что рядом с тобой — сегодня и навсегда. А может, этот роман про… жизнь ангелов, случайно попавших на нашу землю?

«Пуговица» – роман о любви, верности и предательстве. О том, что никогда не стоит оглядываться назад, а надо ценить то, что сейчас рядом с тобой. Ведь большое счастье или большая трагедия могут начаться с одной маленькой детали, например, с пуговицы, которую так легко потерять, а потом искать всю жизнь… «Утренний уборщик» – это история нашего соотечественника, волею судьбы попавшего на экзотический остров в Средиземном море и начавшего новую жизнь. Однажды в номере отеля он обнаруживает свою любимую книгу на родном языке. Он начинает искать ее владелицу, а в конечном счете находит… себя. А героиня романа «Шестая дверь» Анна-Мария в раннем детстве нарисовала на стене дверь и неожиданно… вошла в нее. С тех пор в самые тяжелые моменты своей жизни она имеет возможность уйти от страшной реальности – ей лишь надо нарисовать дверь

Жизнь часто не укладывается в схему банального любовного треугольника. Да и сама любовь, если она настоящая, не живет в воздушных замках, а ходит босиком по земле — по камням и битому стеклу, находя верную дорогу по вырванным по-живому пуговицам-шансам. Будущий сценарист Денис Северин, известный режиссер Елизавета Тенецкая и ее дочь — талантливая художница Лика — пройдут непростой путь от разрушительной эгоистичной страсти до любви, которая дарит возможность жить для других, не предавая себя, слышать и быть услышанными и творить, изменяя мир к лучшему. Дизайнер обложки Татьяна Якунова

Це історія ранкового прибиральника в мальтійському готелі, на екзотичному острові у Середземному морі. Як і чому туди потрапив наш земляк? Чи варто шукати химерного щастя в далеких світах, якщо втекти від себе — неможливо? Герой «Ранкового прибиральника випадково знаходить в одному з номерів готелю свою улюблену книгу — «Три товариші» Ремарка — й починає захопливі пошуки хазяйки книги. Віртуальне кохання перетворюється для нього на довге повернення до себе

Похоже, все в этом мире можно делать нежно – любить, дружить, привязываться… А еще наказывать, заставлять страдать и даже… убивать. Все зависит только от твоего желания. И от того, какая у тебя душа. И от того, есть ли она у тебя вообще… Об этом и говорит в своих новеллах Ирэн Роздобудько. О чем они? Ответ очень простой – они о жизни. О той жизни, которую мы сами себе выбираем: или идем на костер, или всеми силами добиваемся правды, или молчим, сцепив зубы, или… убиваем. Нежно

Рік тому, коли Видавництво «Фоліо» презентувало на Львівському Форумі Видавців антологію «Україна очима письменників», ми оголосили про наступний проект – антологію «Україна-Європа». Ми жили в зовсім іншій країні, ніж живемо зараз. За цей рік країна пройшла нескінченно довгий шлях – від досить ситої і стабільної авторитарної держави з негативним економічним прогнозом, що поступово віддаляється від усе ще очікуваного європейського шляху, до країни, яка пережила тримісячну мирну революцію з трагічним, але переможним фіналом, втрату частини своєї території, піврічну війну на Сході, яка стала частиною плати за те, що народ відстояв європейський вектор. Зараз у нас абсолютно інша країна. Й інший народ. Письменники, твори яких увійшли до антології, визначають обличчя нашої літератури. І це обличчя повернуто до Європи. В оповіданнях та уривках з іще не виданих романів – тема європейського минулого та майбутнього України. Тут же і трагічна сучасність – в антології є і складні міжнаціональні стосунки на території нашої країни, і тема Майдана, і навіть збитий Боїнг

Історія жінки, котра у ранньому дитинстві намалювала на стіні двері й несподівано… увійшла в них, уявивши собі вихід в іншу реальність. Відтоді життя багато разів намагалося зламати її: сповнена трагедійними подіями юність, загибель кращого друга, невдалий шлюб, зрада подруги, врешті — кар’єра і гроші, які не стали для неї ознакою успіху. В найскладніші миті життя вона малювала на стіні двері й проживала ще одне коло реальності, яка не відступає від нас навіть у снах

Все герои этой книги живут в расположенном в небольшом немецком городке пансионе, принадлежащем пожилой даме, фрау Шульце. Квартиранты – все без исключения выходцы с Украины (вот такая у хозяйки прихоть) – между собой практически не общаются, и потому их истории почти не пересекаются, разворачиваясь каждая сама по себе. Общим, кроме места проживания, для них является одно – все они упорно пытаются казаться не теми, кем являются на самом деле. А за всеми своими постояльцами наблюдает хозяйка пансиона, знающая о них гораздо больше, чем они о себе. И это не простое любопытство, ведь из них ей нужно выбрать лишь одного – того, кто расшифрует для нее письмо из далекого прошлого…

Їх багато по усіх світах — тих, хто шукає кращої долі в чужій країні. Вони приязно посміхаються своїм новим господарям і з надією заглядають їм в очі в очікуванні на приязнь чужої землі. Вони пристосовуються. Вони звикають. Часом, комусь з них випадає удача. Часом — прозріння і повернення. Часом — нова любов. А іноді й смерть… …За своїми постояльцями — емігрантами з України — спостерігає хазяйка котеджу невеличкого німецького містечка фрау Шульце. Вона знає про них набагато більше, ніж вони про себе. З них їй треба обрати лише одного — того, хто «розшифрує» для неї листа з минулого

Якби можна було повернутися в минуле і щось змінити — хто про таке не мріяв? Навіть успішній журналістці й начебто щасливій дружині Ніці є що виправити. Є дівчинка з понівеченою психікою, є хлопчик, для якого життя скінчилося зарано. То вона сама — Ніка, що й досі затинається, — і її друг, загиблий в автокатастрофі. Щоб зустрітися з ними, не треба вигадувати машину часу — досить просто увійти до свого старого під`їзду… Ні, вона не з`їхала з глузду, то лікар порадив: вона ж хоче працювати на телебаченні! Чи чого вона насправді хоче? Урятувати товариша своїх дитячих ігор? Або у 80-х, у добу дефіциту, стати в чергу за справжнім коханням?

Ірен Роздобудько — автор психологічних трилерів «Мерці», «Ескорт у смерть», авантюрного детективу «Останній діамант міледі», романів «Ранковий прибиральник», «Шості двері», двох поетичних збірок. Пише казки та оповідання для дітей, малює, вишиває бісером, грає на гітарі, плаває з аквалангом і на питання: «Чи вмієте ви грати на роялі?» — відповідає: «Не знаю, треба спробувати…» Роман «Ґудзик», що ми пропонуємо до уваги читача, у 2005 році отримав першу премію Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова». Цей роман має багато нашарувань, сюжетних колізій і героїв. Його часовий простір: від середини 70-х до наших днів, його географія — Київ, українська провінція, Росія, Чорногорія, зрештою — Америка. Але головна ідея така: велике щастя або велика трагедія може початися з найменшої деталі, з ґудзика, який так легко загубити, а потім шукати все життя… Це роман про любов, вірність, зраду. Про те, що ніколи не варто оглядатися назад, а цінувати те, що існує поруч із тобою — сьогодні і назавжди. А можливо, цей роман про… дещо з життя янголів, що випадково потрапили на нашу землю?…

Колись він втратив все: кохану людину, смак до життя, сенс працювати в країні, що поволі котиться в прірву… Але життя не зупинилося. Улюблені герої знову зібралися разом: Денис, Ліка, Єлизавета Тенецька. Десять років по тому…