Рассказ из железнодорожной жизни

«Роман «Буря» — вторая часть трилогии «Богдан Хмельницкий». Изображенные в романе события относятся к началу войны украинского народа за социальное и национальное освобождение (1648–1654). В центре произведения — развернутые картины боев под Желтыми Водами и Корсунем, закончившиеся полной победой повстанцев

Рассказ

Комедия из давней были с пением в одном действии

Комедія із міщанського побиту з співами і танцями в 4-х діях

Рассказ из невозвратного прошлого (Из эпохи 70-х годов)

По мотивам повести Элизы Ожешко "Зимний вечер"

Молодость Мазепы (укр. Молодість Мазепи) — роман Михаила Старицкого, первая книга, рассказывающая о молодых годах будущего гетмана Украины Ивана Мазепы. Впервые была опубликована в 1898 году в газете «Московский листок», после чего была запрещена к публикации и впервые была переиздана в 1997 году на русском, украинском и английских языках. Сюжет книги посвящен среде, в которой формировалось мировоззрение Ивана Мазепы и которое предопределило его дальнейшие поступки как государственного деятеля. Старицкий подчеркивает, что жизнь Мазепы на хуторе, в простой казацкой семье, где красота природы гармонирует с красотой человеческих отношений, в дальнейшем сравнивалось Мазепой с прогнившими устоями королевского двора в Польше, куда он был направлен на учебу. Отдельным сюжетом описаны отношения Ивана Мазепы с его первой любовью — казачкой Галиной, которая сыграла важную роль в дальнейшей судьбе будущего гетмана

Быль

Необыкновенный случай (Из галицкой жизни)

Введите сюда краткую аннотацию

Из альбома

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року у селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер — Черкаська область) в родині дрібного поміщика. Дитинство провів серед мальовничої природи; зазнав відчутного впливу діда — 3.О. Лисенка, колишнього полковника, який брав участь у Вітчизняній війні 1812 року, і був для свого часу людиною дуже освіченою, «знав добре французьку мову, зачитувався Вольтером та й у душі був вольтеріанцем». Усе це дало перші імпульси до формування його світогляду. У роки навчання у Полтавській гімназії Старицький залишився круглим сиротою (1852 р.), і відтоді турботи про його виховання взяв на себе двоюрідний брат його матері — В.Р. Лисенко, батько М.В. Лисенка. Разом з М. Лисенком — майбутнім видатним композитором — Старицький часто гостював у родичів, де співали російські та українські народні пісні, думи, читали заборонені вірші Т. Шевченка. Старицький не тільки прилучився до музичної культури, а й мав змогу ознайомитися з вітчизняною і зарубіжною літературою. На цей же час припадає і захоплення Старицького театром; «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника», «Сватання на Гончарівці», що ставилися аматорським гуртком, він і під кінець життя згадував як найкраще з усього ним баченого. На час навчання в Харківському (1858–1859 роки) і Київському (з 1860 р.) університетах М. Старицький і М. Лисенко були вже добре обізнані з сучасною російською та українською літературою. До цього періоду належать перші оригінальні вірші та переклади Старицького українською мовою творів Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Огарьова, Міцкевича, Байрона, Гейне, а також перші спроби драматургічної творчості: лібретто опери «Гаркуша» за п'єсою О. Стороженка і сатиричної оперети «Андріяшіада». Разом з Лисенком він створює у Києві аматорський гурток, силами якого на вечорі пам'яті Шевченка в лютому 1864 року було показано «Наталку Полтавку». З 1871 року Старицький веде велику громадсько-культурну роботу, організовує разом з Лисенком Товариство українських сценічних акторів, яке давало спектаклі за їх творами (особливим успіхом користувалася музична комедія «Різдвяна ніч» — лібретто Старицького за Гоголем, музика М. Лисенка). Після повернення у 1881 році з-за кордону він видає перші свої поетичні збірки («З давнього зшитку. Пісні та думи»), п'єси «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «Не судилось», переклад трагедії Шекспіра «Гамлет, принц Данський». Значну частину літературної спадщини Старицького складають переробки, які формально цензурній забороні не підлягали. Малосценічні твори Я. Кухаренка «Чорноморський побут на Кубані» та І. Нечуя-Левицького «На Кожум'яках» він перетворив на динамічні комедії «Чорноморці» (1872 р.) і «За двома зайцями» (1883 р.) (до останньої тематично близький оригінальний водевіль Старицького «По-модньому», 1887 р.). Інсценізація творів М. Гоголя («Тарас Бульба», 1880 р.; «Сорочинський ярмарок», 1883 р.), О. Шабельської («Ніч під Івана Купала», 1887 р.), І. Крашевського («Циганка Аза», 1888 р.), Е. Ожешко («Зимовий вечір», 1888 р.), обробка п'єси Панаса Мирного «Перемудрив» (комедія «Крути, та не перекручуй», 1886 р.), були не механічним пристосуванням їх до сценічних вимог, а творчим переосмисленням. Інколи із запозиченого сюжету виростає цілком оригінальний твір, як, наприклад, драма «Юрко Довбиш» (1888 р.), створена за романом К.Е. Францоза «Боротьба за право». Питання про межі втручання у першоджерело та про авторське право драматурга поставало перед Старицьким і тоді, коли він на основі народних легенд про Марусю Чурай і думи про Марусю Богуславку творив драму «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1887 р.), трагедію «Маруся Богуславка» (1897 р.). Серед переробок були й лібретто опер «Тарас Бульба», «Утоплена» та ін.; слід, отже, відзначити плідність зусиль Старицького, який разом з Лисенком сприяв подальшому розвитку української національної опери. 1883 по 1885 рік М. Старицький очолює і забезпечує матеріально першу об'єднану українську професійну трупу, створення якої було своєрідним підсумком багаторічних зусиль його в організації театральної справи на Україні. Вистави українського театру, в яких брали участь М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський та інші видатні актори, мали такий успіх, що були заборонені в Києві й усьому генерал-губернаторстві. Але трупа продовжувала працювати й виступала в Житомирі, Одесі, Ростові-на-Дону, Воронежі, Харкові, Кишиньові, інших місцях. Після відокремлення трупи Кропивницького Старицький віддає багато сил роботі з творчою молоддю. В 1887–1888 роках трупа Старицького з успіхом виступає в Москві та Петербурзі, а згодом гастролює у містах Поволжя, у Вільно, Мінську, Тифлісі. Розуміння зв'язку соціальних і національних проблем у визвольній боротьбі українського народу XVII ст. виявив письменник у сповнених трагедійного пафосу, позначених рисами епічності п'єсах «Тарас Бульба» (1881 р.), «Богдан Хмельницький» (1887 р.) (безперечно, пов'язаній із його ж романом-трилогією з часів Хмельниччини) та «Оборона Буші» (1899 р.). У п'єсах Старицького на сучасну тематику — «Зимовий вечір», «Розбите серце» (1891 р.), «У темряві» (1892 р.), «Талан» (1893 р.), «Крест жизни» (1901 р.), — різних за поетикою, позитивним героєм виступає людина, яка бореться проти соціальної несправедливості, за людську гідність, захищає в міру своїх можливостей слабшого. Письменник також тяжіє до драми ідей ібсенівського типу. Своєрідними розвідками в цьому напрямі були його п'єси «Остання ніч» (1899 р.) і «Крест жизни». Своє розуміння ролі й завдань театру в житті суспільства Старицький висловив у доповіді на Першому всеросійському з'їзді сценічних діячів (15 березня 1897 р.). Він звернувся до з'їзду з проханням допомогти українському театрові позбутися адміністративних і цензурних утисків. Назвавши цей виступ сміливим і патріотичним, Іван Франко вказав, що завдяки йому з'їзд прийняв ухвалу й заходи, наслідком яких були «значні пільги для театру, в тім числі й для українського, в Росії». Почавши писати п'єси з необхідності, М. Старицький досяг у них високої майстерності і став одним із найвидатніших вітчизняних драматургів; разом з іншими корифеями він надав цьому родові літератури вагомого значення у культурному процесі

Из галереи старых портретов(Быль)

Главный герой повести — золотарь Семен Мелешкевич — возвращается из-за границы в Киев. Но родной город встретил его неутешительными новостями — на Семена возведена клевета, имущество продано за бесценок, любимую девушку хотят выдать за другого, а его самого считают казненным за разбойничество

В романе М. Старицкого «Перед бурей», составляющем первую часть трилогии о Богдане Хмельницком, отражены события, которые предшествовали освободительной войне украинского народа за социальное и национальное освобождение (1648-1654). На широком фоне эпохи автор изображает быт тех времен, разгульную жизнь шляхты и бесправное, угнетенное положение крестьян и казачества, показывает военные приготовления запорожцев, их морской поход к берегам султанской Турции

Историческая драма в двух картинах

БВЛ — том 102. В издание вошли произведения: Украинских поэтов (Петро Гулак-Артемовский, Маркиан Шашкевич, Евген Гребенка и др.); Белорусских поэтов (Ян Чачот, Павлюк Багрим, Янка Лучина и др.); Молдавских поэтов (Константин Стамати, Ион Сырбу, Михай Эминеску и др.); Латышских поэтов (Юрис Алунан, Андрей Шумпур, Янис Эсенбергис и др.); Литовских поэтов (Дионизас Пошка, Антанас Страздас, Балис Сруога); Эстонских поэтов (Фридрих Роберт Фельман, Якоб Тамм, Анна Хаава и др.); Коми поэт (Иван Куратов); Карельский поэт (Ялмари Виртанен); Еврейские поэты (Шлойме Этингер, Марк Варшавский, Семен Фруг и др.); Грузинских поэтов (Александр Чавчавадзе, Григол Орбелиани, Иосиф Гришашвили и др.); Армянских поэтов (Хачатур Абовян, Гевонд Алишан, Левон Шант и др.); Азербайджанских поэтов (Закир, Мирза-Шафи Вазех, Хейран Ханум и др.); Дагестанских поэтов (Чанка, Махмуд из Кахаб-Росо, Батырай и др.); Осетинских поэтов (Сека Гадиев, Коста Хетагуров, Созур Баграев и др.); Балкарский поэт (Кязим Мечиев); Татарских поэтов (Габделжаббар Кандалый, Гали Чокрый, Сагит Рамиев и др.); Башкирский поэт (Шайхзада Бабич); Калмыцкий поэт (Боован Бадма); Марийских поэтов (Сергей Чавайн, Николай Мухин); Чувашских поэтов (Константин Иванов, Эмине); Казахских поэтов (Шоже Карзаулов, Биржан-Сал, Кемпирбай и др.); Узбекских поэтов (Мухаммед Агахи, Газели, Махзуна и др.); Каракалпакских поэтов (Бердах, Сарыбай, Ибрайын-Улы Кун-Ходжа, Косыбай-Улы Ажинияз); Туркменских поэтов (Кемине, Сеиди, Зелили и др.); Таджикских поэтов (Абдулкодир Ходжа Савдо, Мухаммад Сиддык Хайрат и др.); Киргизских поэтов (Тоголок Молдо, Токтогул Сатылганов, Калык Акыев и др.); Вступительная статья и составление Л. Арутюнова. Примечания Л. Осиповой,

Роман украинского писателя Михайла Старицкого (1840-1904) «Руина» посвящен наиболее драматичному периоду в истории Украины, когда после смерти Б. Хмельницкого кровавые распри и жестокая борьба за власть буквально разорвали страну на части и по Андрусовскому договору 1667 года она была разделена на Правобережную — в составе Речи Посполитой — и Левобережную — под протекторатом Москвы... В романе действуют гетманы Дорошенко и Самойлович, кошевой казачий атаман Сирко и Иван Мазепа. Бывшие единомышленники, они из-за личных амбиций и нежелания понять друг друга становятся непримиримыми врагами, и именно это, в конечном итоге, явилось главной причиной потери Украиной государственности

В романе «У пристани» — заключительной части трилогии о Богдане Хмельницком — отображены события освободительной войны украинского народа против польской шляхты и униатов, последовавшие за Желтоводским и Корсунским сражениями. В этом эпическом повествовании ярко воссозданы жизнь казацкого и польского лагерей, битвы под Пилявцами, Збаражем, Берестечком, показана сложная борьба, которую вел Богдан Хмельницкий, стремясь к воссоединению Украины с Россией

До збірки увійшли найкращі твори українських драматургів XVIII–XX століть. Кожна з цих п’єс зробила вагомий внесок у становлення національного українського театру. Книжка буде цікавою як школярам, так і усім тим, хто любить українську літературу

Повість з київського життя кінця XVI ст. Доповнена історичними поясненнями та примітками

«Червоный дьявол» — историческая повесть, которую классик украинской литературы М. П. Старицкий (1840–1904) написал на русском языке. На историческом фоне жизни Киева XVI века разворачивается романтическая история любви золотых дел мастера Мартына Славуты и дочки городского головы красавицы Гали