Александр «Фоззи» Сидоренко (1973, Харьков) — музыкант группы ТНМК с 1989 года (вокал, тексты). По специальности — журналист-телевизионщик. Работал телеведущим на «PR1VAT-T V», «Новом канале», «ICTV» (шоу «Галопом по Европам-2»). Хобби — футбол, компьютерные игры. Этот сборник рассказов — его дебютная книга. Александр Аркадьевич пишет, как говорит. А это нынче — большая редкость... Драма обыденности и сюрреализм происходящего. И при этом — юмор, юмор не специально «вышученный», а юмор — из жизни. Великолепные рассказы, они — про каждого из нас, тех, кто пошел в школу в год Олимпиады. Или около того. Тех, кто помнит, что такое штаны «Мальвины» и пейджер. Про тех, кому посчастливилось влюбиться в эпоху всеобщего безденежья и съездить впервые за границу — не на отдых, а «за товаром». Про тех, кто мечтал, и для тех, кто мечтает сейчас (Михаил Тукмачев, НТВ)

Антологія містить «футбольну» прозу одинадцяти сучасних українських письменників, кожен з яких пропонує своє розуміння «гри мільйонів», добираючи свої слова — серйозні й сентиментальні, веселі й абсурдні. Ці розповіді є настільки різноманітними та несподіваними, наскільки різноманітним та несподіваним може бути сам Футбол. Антологія містить фантастичні й реалістичні, трагічні й сатиричні біографічно-публіцистичні та глибоко інтимні, але неодмінно «навколофутбольні» оповідання одинадцяти літературних форвардів України XXI сторіччя. У кожного із цих письменників свій «футбол», свої правила літературної гри — настільки різноманітні й непередбачувані, наскільки різноманітним та непередбачуваним може бути політ м'яча. На полі зустрінуться незмінний капітан поетів і прозаїків-«двотисячників» Сергій Жадан, великий містифікатор Юрій Винничук, універсально обдарований персонаж Фоззі (ТНМК), культовий автор Юрій Андрухович у ролі літописця українського футболу… Не обійшлося в «команді мрії» і без легіонера. А почесна роль судді в цьому товариському матчі призначається читачеві — вболівальнику сучасної української літератури! Футбол та література — поняття одночасно далекі й близькі. Красивий, успішний футбол є таким же мистецтвом, як і якісна література. Приємно бачити інтеграцію провідних українських письменників із грою, за яку вболівають мільйони шанувальників

Це історія маленької жінки, якій довелося розбиратися з викликами долі по-чоловічому. Її єдиного сина, Омрина, вбили одноплемінники, свої. Поки він тонув, вони забивали його баграми, бо забирати в морських духів їхню здобич — погана прикмета. Але ще гірше — забрати в матері її дитину. Тому слід поквитатися з винними. З тими, хто правив те жорстоке дійство, і з тими, хто мовчки спостерігав. Поквитатися так, як заведено в її народу, коли за певних обставин люди — це неначе ще одна здобич. Свої чи чужі — однаково. Для когось це називатиметься помстою. Для неї — справедливістю. Це історія, що починається в пізні радянські часи на холодному північному березі, де простіше зустріти вовка, аніж людину, а закінчується через багато років на півдні України. Це історія Лилєкей